Українське суспільство знову опинилося перед важливим викликом: де проходить межа між правом людини на захист своєї гідності та правом суспільства знати правду? Саме це питання підняв новий законопроєкт №14057, який журналісти Bihus.info уже встигли охрестити «новим способом протидії розслідуванням». Документ передбачає суттєві зміни у Цивільному кодексі та може вплинути на роботу українських журналістів і медіа.
Читайте також: Легалізація крипти в Україні: що відомо про новий законопроєкт
У чому суть законопроєкту
Законопроєкт спрямований на захист честі та гідності фізичних осіб. Головна новація полягає в тому, що будь-яка інформація вважатиметься недостовірною, доки її достовірність не буде доведена. Такий підхід фактично змінює принцип презумпції невинуватості у публічному просторі.
Крім того, передбачено компенсації за моральну шкоду у випадках, коли оціночні судження «принижують гідність чи репутацію». Проте саме визначення «приниження» залишається розмитим, що може створити ґрунт для маніпуляцій.
Чому законопроєкт викликав хвилю критики
Журналісти-розслідувачі наголошують: якщо чекати вироків судів, то значна частина резонансних корупційних схем ніколи не побачила б світ. В Україні судові процеси можуть тривати роками, а багато справ узагалі не доходять до вироку.
Редакція Bihus.info прямо заявила, що нові норми фактично зупинять журналістські розслідування:
- суспільство може залишитися без інформації про корупційні скандали;
- медіа ризикують загрузнути у нескінченних судах;
- суб’єктивні думки журналістів можуть трактуватися як «порушення».
Таким чином, закон може стати не інструментом захисту прав людини, а механізмом тиску на медіа.
Право на забуття: ще один ризик
Окремий блок законопроєкту стосується так званого «права на забуття». Людина може вимагати видалення чи знищення інформації про себе, якщо вона «неактуальна», «недостовірна» або «втратила суспільний інтерес».
Найбільша проблема полягає в тому, що критерії актуальності та суспільного інтересу чітко не визначені. Це може дозволити колишнім чиновникам або бізнесменам із сумнівною репутацією «очищати» інформаційне поле від матеріалів про їхню діяльність.
Хоча у законопроєкті зазначено, що це право не поширюється на діючих посадовців, існує ризик, що після звільнення вони зможуть вимагати видалення даних, які становили суспільний інтерес.
Політичний контекст
Дискусії довкола цього законопроєкту виникли не на порожньому місці. У липні 2025 року Україна вже пережила масштабні протести, коли Верховна Рада намагалася проголосувати за документ, який фактично ліквідовував незалежність НАБУ і САП. Тоді під тиском громадськості з’явився новий законопроєкт №13533, який відновив незалежність антикорупційних структур.
Цей приклад доводить, що активна позиція суспільства здатна впливати на остаточне рішення влади.
Що далі?
Законопроєкт №14057 поки що перебуває на стадії обговорень. Експерти та журналісти закликають народних депутатів врахувати ризики та не допустити, аби під виглядом захисту честі й гідності було знищено свободу слова.
Висновок
Свобода слова — це фундамент демократичного суспільства. І хоча кожна людина має право на захист своєї репутації, такі норми не повинні перетворюватися на інструмент тиску на незалежні медіа. Законопроєкт №14057 ставить перед Україною складне завдання: знайти баланс між особистим правом і суспільним інтересом.
Українці вже не раз доводили, що здатні відстояти право знати правду. І ця історія — черговий тест для держави та громадянського суспільства.