У світі кіно нечасто з’являються картини, які одночасно змушують сміятися, співпереживати й задумуватися над долею головного героя. «Покрівельник» (Roofman) від Дерека Сіанфранса став саме таким винятком. Режисер, відомий за «Блакитним Валентином», «Місцем за соснами» та сценарієм «Звуку металу», цього разу взявся за реальну кримінальну історію й перетворив її на ніжну драму з елементами комедії та меланхолії.
Читайте також: Найкращі фільми 2025 року: повний огляд та аналіз головних прем’єр
Сюжет і головний герой
Фільм розповідає історію Джеффрі Манчестера (Ченнінг Татум) — грабіжника, який у 90-х і 2000-х здійснив понад 40 пограбувань. Його метод був незвичним: він пробирався до магазинів через дах, а вранці чемно й навіть турботливо «виводив» персонал у холодильну кімнату, перш ніж спустошити касу. Найдивовижніше в цій постаті — не злочини, а його манера залишатися ввічливим і навіть людяним.
Реальна історія Манчестера доповнюється художніми деталями: ми бачимо його як військового ветерана, батька трьох дітей, який хоче залишитися в їхньому житті, але обирає для цього сумнівний шлях.
Чому це більше, ніж кримінальний трилер
«Покрівельник» — не просто стрічка про пограбування. Це історія про внутрішній конфлікт: як бути доброю людиною, якщо єдиний доступний інструмент — злочин? Фільм балансує між кримінальною драмою і теплою історією про пошук родинного затишку.
Особливої глибини додає романтична лінія з Лі (Кірстен Данст). Вона — мати-одиначка, яка впускає у своє життя «Джона», не підозрюючи про його минуле. Їхні стосунки розвиваються ніжно і щиро, а глядач відчуває, що за всіма злочинами Джеффа стоїть проста людська потреба — бути коханим і потрібним.
Акторська гра та другорядні персонажі
Ченнінг Татум показує одну з найсильніших ролей у своїй кар’єрі, доводячи, що здатен на більше, ніж стандартний екшн-герой. Кірстен Данст додає фільму правдивості й емоційної глибини.
Другорядний склад теж вражає: Пітер Дінклейдж у ролі жорсткого менеджера, Лакіт Стенфілд як друг із сумнівними схемами, Джуно Темпл, Узо Адуба, Бен Мендельсон — усі вони створюють яскраві образи навіть із мінімальним екранним часом.
Атмосфера та стиль
Оператор Андрій Парех надав стрічці вінтажного вигляду, що додає їй автентичності. Сценарій балансує між гумором, драмою і злочинним сюжетом, ніколи не скочуючись у пафос чи надмірну сентиментальність.
Висновок
Рецензія на фільм «Покрівельник» підтверджує: це більше, ніж історія про злочини. Це фільм про пошук місця в житті, любов, людяність і вибір, який часто буває болісним. Картина Сіанфранса чіпляє саме тим, що вона одночасно легка й сумна, смішна й гірко-щира.
Для тих, хто любить кіно з «людським обличчям», «Покрівельник» стане справжнім відкриттям.