У серпні 2025 року Netflix вкотре нагадав, чому стримінгове кіно здатне пробивати броню навіть найчерствішого глядача. Драма «Мій рік в Оксфорді» стала справжнім культурним явищем літа — не через гучні спецефекти чи скандали, а завдяки тихій, глибокій історії, що звучить як вірш. Цей фільм — не просто роман між професором і студенткою, як могло б здатися на перший погляд. Це роздуми про ціну чесності, крихкість моментів і поезію, що здатна втамувати душевні тріщини, коли вже, здається, нічого не допоможе.
На тлі осінніх кам’яних коридорів Оксфорда, де кожна сцена просякнута елегантністю та сумом, розгортається сюжет, у якому кохання — це лише одна з мов, якими персонажі намагаються пояснити свої втрати, провини і надії. Це історія не про романтику в класичному розумінні, а про те, як віднайти себе в чужій країні, чужій мові, чужих почуттях — і все одно лишитися живим, навіть якщо розбите серце вже не зібрати по шматках.
Читайте також: Топові серіали Netflix, Apple TV+ і Disney+: що не можна пропустити
Про що фільм «Мій рік в Оксфорді»?
Фільм створено за однойменним романом Джулії Віллан. Сюжет розповідає про американську студентку Анну, яка приїздить на рік до Оксфорда за стипендією. Там вона знайомиться з харизматичним і загадковим професором Джеймі. Їхній зв’язок — не лише фізичний, а й глибоко інтелектуальний: на спільному ґрунті поезії, втрат і життєвих дилем.
Але Анна дізнається, що Джеймі смертельно хворий на рак. І він — свідомо — відмовився від подальшого лікування. Це не спойлер, це точка, з якої починається реальна історія фільму: як жити, знаючи, що часу обмаль? Як кохати людину, яка не хоче боротися?
Глибше, ніж любов: портрет героя Мілкріста
Після зворушливої ролі короля Георга в «Королеві Шарлотті», Корі Мілкріст знову торкається тем психічного й фізичного болю. Але цього разу — без монархічної корони, а з поглядом простого чоловіка, що втомився від боротьби.
В інтерв’ю він чесно зізнається: «Ніхто не є своєю хворобою. Це не характеристика. Це обставина». І його Джеймі — це приклад людини, яка обрала гідність замість тривалої агонії. Фільм не намагається переконати в правильності чи хибності рішення. Він просто дає змогу глядачу пережити цей вибір разом із героями.
Кінопоезія, яка говорить мовою серця
Ще одна унікальна риса фільму — поезія як форма кохання. І Джеймі, і Анна цитують вірші не задля романтики, а щоб вижити, щоб краще зрозуміти одне одного. Ця літературна тканина фільму створює ефект інтелектуального роману, який перегукується з фільмами типу «Мертвих поетів» чи «Перед світанком».
Окремо варто згадати кадри Оксфорда, зняті без CGI, з натури. Фільм демонструє справжній коледж Магдалини, бібліотеки й вулички міста, що додає достовірності.
Чому фільм варто подивитися?
Для української аудиторії ця історія набуває особливої глибини. У час, коли багато хто пережив втрати, стикнувся з хворобами й екзистенційними виборами, драма “Мій рік в Оксфорді” Netflix звучить як відлуння особистих переживань. Фільм не про смерть — він про життя. Про любов, що не боїться кордонів, діагнозів і страху.
До того ж, Софія Карсон неодноразово висловлювала підтримку Україні у своїх соцмережах. І глядачі з України вже залишають схвальні відгуки: «Це було боляче, але по-справжньому», — пише користувачка @lyuda.bookish у TikTok.
Сцена, яку пам’ятатимеш
Сцена з караоке, де Джеймі співає Coldplay — наче втілення всього фільму: сором’язлива відчайдушність, біль, гумор і кохання. Вона проста, але не забувається.
Кому варто подивитися?
- Шанувальникам інтелектуального романсу
- Тим, хто пережив втрату і хоче знайти розраду
- Любителям британської естетики та літератури
- Усі, хто бачив “Королеву Шарлотту” і хоче побачити Мілкріста в іншому світлі
Читайте також: Нові релізи Нетфлікс серпень 2025: що подивитися цього місяця
Висновок
«Мій рік в Оксфорді» — це не просто фільм на вечір. Це стрічка, яка може змінити ваш погляд на життя, на любов, на вибір. Вона чесна, болісна, красива. І саме тому варта вашої уваги. У час, коли так багато шуму, такі тихі фільми — справжнє відкриття.