Ідея безсмертя завжди хвилювала людство. У різні часи люди шукали еліксир молодості, магічні практики чи таємничі рецепти довголіття. Сьогодні ж цю тему підхопили не алхіміки, а політики, диктатори та техногіганти. Нещодавня випадкова розмова між путіним і Сі Цзіньпіном про продовження життя лише підігріла дискусії. Та чи реально жити вічно, чи це залишиться фантазією?

Читайте також: Чому зникали кораблі: нова теорія Бермудського трикутника


Політичні мрії про вічність

На зустрічі у Пекіні мікрофони зафіксували слова Сі Цзіньпіна про те, що у 70 років людина може почуватися “як дитина”. Путін же заявив, що завдяки трансплантації органів можна досягти майже безсмертя. Вони навіть обговорювали можливість подовження життя до 150 років до кінця століття.

Проте реальність куди суворіша: середня тривалість життя в Китаї — 77,6 років, а в росії — менше 70. У цих країнах медицина далека від проривів, які могли б суттєво змінити ситуацію.


Чи допоможе трансплантація органів?

Пересадка органів — справжнє досягнення медицини, однак вона має чимало обмежень. Донорів бракує, ризики відторгнення високі, а операції залишаються надзвичайно дорогими. Для більшості людей трансплантація — не реальний шлях до довголіття.

Справжній прорив може статися завдяки розвитку клітинних технологій. У США стартап Retro Biosciences разом з OpenAI працює над штучним відновленням тканин. Їхня модель штучного інтелекту GPT-4b micro допомагає знаходити білкові модифікації, які перетворюють клітини шкіри у стовбурові. Це відкриває шлях до вирощування органів без донорів.


Біохакінг і мільярдери

Заможні люди вже зараз намагаються обійти старіння. Вони витрачають мільйони доларів на дієти, препарати, плазмоферез, кисневі камери та навіть експерименти зі стовбуровими клітинами.

Американський мільярдер Брайан Джонсон став символом сучасного біохакінгу. Він живе за жорстким графіком: прокидається о 4:30, тренується, проводить години у барокамері, приймає десятки біодобавок і вітамінів. За його словами, він має легені 18-річного, серце 37-річного та шкіру 28-річної людини. Проте ці результати коштують йому близько $2 млн на рік і залежать від роботи команди з 30 фахівців.


Що каже наука

Попри захопливі приклади, науковці залишаються обережними. Геронтологи наголошують: навіть якщо вдасться сповільнити старіння, безсмертя — недосяжне. Смерть закладена у наших генах.

Професор Пінхас Коен з Університету Південної Каліфорнії зазначає, що ми справді можемо збільшити середню тривалість життя — так само, як це сталося у ХХ столітті. Але жити вічно неможливо. А Ерік Вердайн з Інституту Бака прямо говорить: “Якщо прагнете безсмертя, то вирушайте до церкви, бо наука таких гарантій дати не може”.

Порівняння: реальність і фантазії про довголіття

Джерело / контекстСередня тривалість життя / прогнозРеальність чи припущення
Китай (2024)77,6 роківОфіційна статистика ВООЗ
росія (2024)< 70 роківОфіційна статистика ВООЗ
Сі Цзіньпін“У 70 років можна почуватися як дитина”Політична риторика
путін“Трансплантація органів зробить людей безсмертними”Без наукових доказів
Прогноз Сі ЦзіньпінаДо 150 років у XXI століттіСпекулятивне припущення
OpenAI + Retro Biosciences+10–20 років у перспективіНаукові розробки, тестування
Біохакінг (Брайан Джонсон)Біологічні показники «молодші» на 10–20 роківДоступно лише мільярдерам
Наукова спільнотаМаксимум 120–130 років (природна межа)Підтверджені дослідження

Таким чином, політики говорять про вічність, наука обережно додає кілька десятиліть, а реальність показує межу близько 80 років у розвинених країнах.


Висновок

Мрії про вічне життя хвилюють і диктаторів, і мільярдерів, і пересічних людей. Але поки що реальність сувора: ми можемо сповільнити старіння, покращити якість життя і, можливо, додати кілька десятиліть. Та “жити вічно” — це радше красива метафора, ніж науковий факт. І, можливо, головне питання не в тому, скільки років прожити, а як наповнити ці роки сенсом.

Від Олена Василенко

Редакторка і автор новин та статей. Кіножурналістка та редакторка з великим досвідом. Закінчила факультет журналістики у КНУ. Працювала кореспондентом, а потім редактором у провідних виданнях. Відома своїми глибокими аналізами та рецензіями на нові фільми.