Бойовики останніх років часто нагадують один одного: темні вулиці, стрілянина, герой-одинак і кримінальний хаос. Але часом у цьому морі одноманітності з’являється стрічка, яка привертає увагу хоча б своїм нетиповим тоном або акторським складом. Саме так сталося з бойовиком “Дика кішка” (Wildcat), що отримав цифровий реліз 25 листопада та одразу опинився в центрі обговорення.
Фільм був очікуваним для тих, хто ніколи не пропускає ролі Кейт Бекінсейл — акторки, яка вже давно зрощена з жанром екшену. Її партнер по кадру — Льюїс Тан, знайомий глядачам завдяки “Мортал Комбат”. Здавалося б, формула успіху очевидна. Та вже з перших хвилин стає зрозуміло: перед глядачем не просто стандартний стрілялковий екшен, а нестандартний бойовик про нічний Лондон, де все виглядає або занадто хаотично, або надто картонно — але з деякими прихованими перевагами.
Читайте також: Фільм “Шопен Шопен” огляд прем’єри: як польське кіно переосмислило легенду
Про що фільм насправді
Дія відбувається у вигаданій версії Східного Лондона, де кримінальний безлад досяг критичної точки. Місто настільки поглинуте анархією, що виглядає майже постапокаліптичним — і саме в цьому хаосі опиняється головна героїня Ада Вільямс, колишня спецпризначенка.
Її мета проста, але болюча: врятувати власну дочку Шарлотту. Та шлях до цього перетворюється на низку вибухових сутичок, зрад, непотрібних флешбеків і доволі дивних сюжетних рішень. Причиною викрадення стало те, що брат Ади заборгував кримінальному босу значну суму, і тепер розплачуватися за це доводиться всій родині.
Персонаж Бекінсейл разом із командою вирушає на небезпечну справу: пограбувати жорстоку кримінальницю Крістіну Вайн. А далі — безкінечні зіткнення з бандами, босами та випадковими агресорами, які населяють нічний Лондон.
Хаос замість структури: чому сюжет критикують
Одна з найбільших проблем фільму — плутаність на рівні сценарію. Стрічка стрибає між “10 років тому”, “10 днів тому” і “10 хвилин потому”, намагаючись надати історії глибини, але натомість створює відчуття, що дивишся монтаж чорнової версії.
Флешбеки, які мали б пояснити мотивацію героїв, виглядають доданими “для галочки”, а деякі комедійні елементи межують із випадковістю. Персонажі поводяться нелогічно, а емоційні сцени — надто поверхневі, аби зачепити хоч якось.
Однак…
Якщо прибрати сюжетні претензії, залишається те, що насправді рятує фільм.
Екшн, який тримає на плаву
Режисер Джеймс Нанн не вперше працює з жанром. Його кар’єра насичена недорогими, але технічно вправними бойовиками. Не дивно, що саме екшн став найсильнішою частиною “Дикої кішки”.
У фільмі вирізняються:
- чітко поставлені бої, які нагадують манеру “The Raid” — хай і в бюджетному виконанні;
- динамічні перестрілки, де неонове освітлення та електронна музика додають стилю;
- робота Льюїса Тана, який технічно та переконливо виконує всі бойові сцени.
І хоча подекуди помітно, що Кейт Бекінсейл підміняє дублерка, її екранна присутність і харизма все одно працюють.
Кейт Бекінсейл у своєму амплуа — але в дивному оточенні
Цікаво, що фільм несподівано робить акцент на комедійних нотках, використовуючи другорядних персонажів для висміювання їхніх поведінкових “дивинок”. Наприклад, брат Ади — персонаж, який одночасно подає себе як травмовану людину, але при цьому постійно стає джерелом дивних, неприродних жартів.
Сама ж Бекінсейл грає у звичному для себе ключі: холодна, рішуча, стильна. Її образ — це суміш класичної Селін із “Іншого світу” та жорсткішої, втомленої життям героїні сучасного екшену.
Нічний Лондон у стилі “екшен-коміксу”
Візуально фільм намагається створити альтернативний Лондон — темний, брудний, перенасичений неоновими відблисками та агресією. Це виглядає так, немов автори надихалися “Дреддом”, “Судною ніччю” та іграми на кшталт Cyberpunk 2077.
Але бюджетні обмеження дають про себе знати: іноді “апокаліптичний” Лондон нагадує кілька темних коридорів і двір між складами. Попри це, атмосфера має власний шарм, особливо у поєднанні з музичним супроводом і стилізованим освітленням.
Сильні та слабкі сторони фільму
Сильні:
- ефектні бійки і блискучі бойові сцени;
- потужна фізична робота Льюїса Тана;
- харизматичний образ Ади у виконанні Кейт Бекінсейл;
- стилізовані нічні локації Лондона;
- енергетичний темп оповіді.
Слабкі:
- хаотичний сюжет і непродумані сюжетні лінії;
- невдалі комедійні вставки;
- драматичні моменти, позбавлені емоційної сили;
- слабкі антагоністи;
- відчуття “відео-релізу”, яке важко приховати.
Висновок
“Дика кішка” — це той випадок, коли фільм живе за рахунок екшену, а не історії. Це вибір для тих, хто просто хоче подивитися на стильні бійки, Кейт Бекінсейл у бойовому амплуа та неонову кримінальну атмосферу нічного Лондона.
Проте тим, хто шукає продуманий сюжет, драму чи хоч трохи глибини, стрічка навряд чи щось запропонує. Це швидкий, гучний, місцями безглуздий, але візуально привабливий нестандартний бойовик про нічний Лондон, якому вистачає драйву — бодай на один вечір.