12 жовтня 2025 року світ кіно втратив одну зі своїх найяскравіших зірок: оскарівська лауреатка Діана Кітон померла у віці 79 років у Каліфорнії, за повідомленням BBC. Її ім’я стало синонімом таланту, унікального стилю та незабутніх ролей у культових фільмах, таких як «Хрещений батько» та «Енні Холл». Актриса, режисерка, ікона моди – Кітон залишила по собі спадщину, яка надихає покоління. Її смерть підтвердила близька подруга і продюсерка Дорі Рат у коментарі CBS News, а родинний представник уточнив, що це сталося в суботу. У цій статті ми згадуємо шлях Діани Кітон до слави, її внесок у кінематограф і трибути від колег, які підкреслюють її унікальність.
Шлях до слави: від дебюту до Оскара
Народжена в Лос-Анджелесі, Діана Кітон розпочала свою кар’єру в 1970 році з ролі у романтичній комедії «Коханці та інші незнайомці». Проте справжній прорив відбувся завдяки ролі Кей Адамс-Корлеоне у трилогії «Хрещений батько» (1972, 1974, 1990), де вона зіграла дружину Майкла Корлеоне. Ця роль принесла їй світову увагу, але справжнім тріумфом став фільм «Енні Холл» (1977) режисера Вуді Аллена. За цю роботу Кітон отримала Оскар за найкращу жіночу роль, а також Золотий глобус і премію BAFTA. Її співпраця з Алленом продовжилася у фільмах «Зіграй це ще раз, Сем» (1972), «Сплячий» (1973), «Любов і смерть» (1975) та «Мангеттен» (1979), які закріпили її статус зірки.
Кітон також спробувала себе в режисурі. Її дебютом став документальний фільм «Небеса» (1987) про уявлення людей про загробне життя. У 1995 році її комедійно-драматична стрічка «Нестримні герої» з Енді МакДавелл і Джоном Туртурро була відібрана для секції «Особливий погляд» Каннського фестивалю. Останньою режисерською роботою стала комедія «Вимикай телефон» (2000) за участю Мег Райан, Лізи Кудров і самої Кітон. Її талант був багатогранним, а вміння поєднувати акторство і режисуру вражало.
Іконічний стиль та пізня кар’єра
Діана Кітон стала іконою не лише завдяки акторській майстерності, а й через унікальний стиль. Її образи – чоловічі костюми, краватки, широкополі капелюхи – стали візитівкою як у кіно, так і в житті. Цей андрогінний стиль вплинув на моду і надихав дизайнерів. У пізніших роботах вона продовжувала сяяти: у комедії «Клуб перших дружин» (1996) з Бетт Мідлер і Голді Хоун, «Батько нареченої» (1991) зі Стівом Мартіном, а також у фільмах «Камінь сім’ї» (2005), «Бо я так сказала» (2007) та «І так далі» (2014). Її остання роль була в комедії «Літній табір» (2024) разом із Юджином Леві та Кеті Бейтс.
Кітон отримала ще три номінації на Оскар за ролі у фільмах «Червоні» (1981), «Кімната Марвіна» (1996) і «Щось має статися» (2003). Її кар’єра, що тривала понад п’ять десятиліть, демонструвала здатність перевтілюватися і залишатися актуальною в різних жанрах – від драми до комедії.
Трибути від колег та спадщина
Смерть Кітон сколихнула Голлівуд. Бетт Мідлер, її колега по «Клубу перших дружин», написала в Інстаграмі: «Геніальна, красива, надзвичайна Діана Кітон пішла від нас. Я не можу передати, як це боляче». Вона назвала актрису «абсолютно оригінальною» і такою, що «не мала ні краплі заздрощів чи конкуренції». Голді Хоун додала: «Вона залишила слід із феєричного пилу, сповненого світла і спогадів, що перевершують уяву». Стів Мартін пригадав кумедний момент із журналу, де Кітон жартома назвала його та Мартіна Шорта «ідіотами», підкресливши їхню теплу дружбу. Бен Стіллер на X написав: «Діана Кітон. Одна з найкращих кіноактрис усіх часів. Ікона стилю, гумору і комедії».
Ключові фільми Діани Кітон:
- «Хрещений батько» (1972, 1974, 1990) – роль Кей Корлеоне.
- «Енні Холл» (1977) – Оскар за найкращу жіночу роль.
- «Клуб перших дружин» (1996) – з Бетт Мідлер та Голді Хоун.
- «Батько нареченої» (1991) – зі Стівом Мартіном.
- «Літній табір» (2024) – остання роль з Юджином Леві та Кеті Бейтс.
Спадщина, що сяє вічністю
Діана Кітон залишила по собі не лише десятки ролей, а й приклад людини, яка жила для мистецтва і близьких. Вона ніколи не була одружена, але виховувала двох усиновлених дітей – дочку Декстер і сина Дюка. У своїй автобіографії «Знову ж таки» (2011) Кітон писала: «Я щаслива, коли щасливі ті, кого я люблю, незалежно від того, велике це чи маленьке». Її життя нагадує, що слава крихка, а справжнє щастя – у простих речах. Подібні трагедії сколихують світ, як і смерть криптотрейдера Костянтина Кудо, яка шокувала спільноту. Спадщина Кітон – це не лише фільми, а й натхнення бути собою, попри тиск слави. Її світло в кінематографі сяятиме вічно.