Мабуть, кожен з нас хоча б раз чув про Бермудський трикутник. Загадкові зникнення літаків і кораблів, що розчинялися в повітрі безслідно, породили безліч легенд. Від містики та викрадення інопланетянами до теорій про портали в інші виміри — фантазія людей не мала меж. Але що, якщо розгадка однієї з найбільших загадок нашої планети виявиться не містичною, а набагато більш лякаючою? Британський океанограф Саймон Боксолл висунув наукову теорію, яка, на його думку, може остаточно пояснити, чому ця частина Атлантики так довго вважалася аномальною.
Читайте також: Цікаві факти про Португалію, які не пишуть у путівниках
Таємниця Бермудського трикутника: не містика, а стихія
Бермудський трикутник — це область в Атлантичному океані, обмежена уявними лініями, що з’єднують Флориду, Бермудські острови та Пуерто-Ріко. Протягом десятиліть він залишався одним з найстрашніших і найнебезпечніших місць для мореплавців. Кораблі зникали безслідно, не встигнувши навіть передати сигнал лиха. Це сталося і з найвідомішим судном USS Cyclops, яке в 1918 році безслідно зникло з 306 членами екіпажу на борту. Подібні випадки роками підживлювали безліч фантастичних гіпотез.
Однак, на думку доктора Саймона Боксолла з Університету Саутгемптона, все набагато простіше, і водночас жахливіше. Він припускає, що причиною зникнень є так звані хвилі-ізгої.
Що таке хвилі-ізгої?
Хвилі-ізгої, або “розбійні хвилі”, є рідкісним, але надзвичайно потужним природним явищем. Це гігантські, непередбачувані стіни води, які можуть з’являтися раптово у відкритому океані. Їхня висота може сягати 30 метрів і більше, і вони рухаються в напрямках, що не відповідають загальному напрямку вітру чи течії.
Саймон Боксолл стверджує, що саме ці хвилі можуть пояснити швидке і безслідне зникнення великих кораблів. Потрапивши в таку пастку, судно може піти на дно всього за 2-3 хвилини, що не дає екіпажу часу навіть надіслати сигнал SOS. У документальному серіалі «Загадка Бермудського трикутника» вчений пояснив, що корабель з плоским дном, який потрапив під удар такої хвилі, може буквально «розірватися надвоє».
Вчений стверджує, що саме Бермудський трикутник є ідеальною “гарячою точкою” для утворення таких хвиль. Це пов’язано з тим, що в цьому районі стикаються шторми з південного, північного та, іноді, флоридського напрямків. Їхня взаємодія створює ідеальні умови для формування потенційно смертоносних хвиль-ізгоїв. Щоб підтвердити свою теорію, команда вчених створила модель судна USS Cyclops. Результати моделювання показали, що через свою конструкцію корабель був особливо вразливий до раптових і потужних ударів води.
Міф чи реальність?
Незважаючи на переконливу теорію, не всі експерти поділяють думку Саймона Боксолла про аномальну небезпеку Бермудського трикутника. За даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), кількість катастроф у цьому районі не перевищує середні світові показники. Аналогічні дані надає і відома страхова компанія Lloyd’s of London, яка стверджує, що Бермудський трикутник є не більш небезпечним для судноплавства, ніж будь-яка інша частина океану.
Дослідники наголошують, що складність навігації в цьому районі пояснюється природними факторами: наявністю численних островів, мілководдя, а також частими тропічними штормами та ураганами. Всі ці фактори самі по собі можуть призвести до катастрофи, не потребуючи залучення містичних сил.
Загадка, яка продовжує жити
Чи можемо ми вважати загадку Бермудського трикутника розгаданою? Теорія хвиль-ізгоїв звучить переконливо і пропонує наукове пояснення багатьом випадкам, особливо тим, де судна зникали без попередження. Вона дозволяє поєднати містичну ауру з реалістичними, але не менш жахливими, природними явищами.
Однак, поки у світі залишається стільки незрозумілих і нерозкритих зникнень, легенда про Бермудський трикутник буде продовжувати жити. Вона нагадує нам про непередбачуваність і силу природи, а також про невичерпну людську уяву, яка завжди прагне знайти таємницю там, де її, можливо, немає.