Війна в Україні змінила уявлення світу про сучасні конфлікти. Це більше не лише протистояння танків і артилерії — це змагання технологій, швидкості рішень і стратегічного бачення. І серед тих, хто бачить у цій війні не лише трагедію, а й можливість трансформувати саму суть війни, — Ерік Шмідт, колишній CEO Google. Його військова співпраця з Україною стала предметом активного обговорення — як серед міжнародних аналітиків, так і в українській miltech-спільноті.

Читайте також: Як канадські бронемашини Roshel рятують життя українських прикордонників і воїнів

Україна — майданчик технологічного прориву

Коли на початку липня уряд України підписав меморандум про партнерство з компанією Swift Beat, поруч із міністром оборони стояв не просто представник ІТ-сфери, а одна з найвпливовіших постатей цифрової епохи. Ерік Шмідт не перший рік вивчає перспективи штучного інтелекту в оборонній сфері — і саме Україна стала полем, де його ідеї можуть втілитись у реальні рішення.

Його компанія вже постачає дрони нового покоління, здатні автономно діяти в складних умовах електронної боротьби. Вони демонструють виняткову точність у боротьбі з ворожими безпілотниками — й це лише початок.

Для України це означає:

  • Доступ до передових військових розробок без надлишкової бюрократії
  • Можливість розвивати свої miltech-компанії на міжнародному рівні

Але водночас — це виклик.

Від Google до дронів: як Шмідт перетворює світ

Ерік Шмідт не просто технопідприємець. Він стратег. Керуючи Google у 2000-х, він перетворив її на імперію інновацій. Після виходу з компанії він не зник, а став одним із найголовніших технологічних радників у США. Очолював Національну комісію з питань ШІ, впливав на формування оборонної політики щодо цифрових загроз, зокрема з боку Китаю та Росії.

З початком великої війни в Україні його стратегічний фокус змістився. В Україні він побачив не лише країну, що бореться за свободу, а й живу лабораторію, де нові технології стають вирішальними.

Він переконаний: майбутні війни виграє не той, хто має більше гармат, а той, хто має кращі алгоритми.

Новий тип війни: де алгоритми вирішують більше, ніж кулі

У своїх публікаціях Шмідт неодноразово наголошував, що майбутнє — за автономними системами, де штучний інтелект замінює традиційне командування. Його філософія зводиться до одного: “Швидкість рішень — це новий фактор переваги”.

Дрони, які розробляє його команда, не потребують постійного контролю людини. Вони аналізують середовище, змінюють маршрути в реальному часі, кооперуються між собою. Це справжній штучний “загін” в небі.

Але як і з усіма новими технологіями, тут виникає запитання — хто керує цим процесом?

Чому не всі в Україні радіють?

Незважаючи на гучні офіційні заяви, не всі українські miltech-експерти зустрічають Шмідта з оплесками. Деякі сумніваються в прозорості його намірів:

  • Чи не використовується Україна як “полігон” для тестування зброї?
  • Хто контролює дані, зібрані такими системами?
  • Чи буде український бізнес мати рівний доступ до фінансування та підтримки?

Українські стартапи у сфері дронів, які вже воюють на передовій, часто змушені працювати без належної підтримки. Натомість великі міжнародні гравці швидко отримують преференції, доступ до рішень і бюджету.

Також є глибше занепокоєння: як далеко може зайти автономія бойових систем?

Україна між ризиком і проривом

Участь Еріка Шмідта — це як шанс, так і виклик. З одного боку, це вікно у світ найновіших технологій, глобальні зв’язки, західне фінансування. З іншого — це ризик втратити стратегічну незалежність в одній із найважливіших сфер — безпеці.

Тому ключове питання не в тому, чи потрібна нам співпраця з техногігантами. Питання в тому, чи маємо ми власну стратегію в цій співпраці? Хто формує правила? Хто контролює результат? І чи буде місце українському інтелекту, а не лише іноземному капіталу?

Заключення: технології — інструмент, а не мета

Ерік Шмідт — безперечно, символ нової епохи. Його військова співпраця з Україною відкриває двері до технологічного майбутнього. Але яким буде це майбутнє — залежить не лише від алгоритмів, а й від людей. Технології — це інструмент, а от як ми його використаємо, стане нашою відповідальністю.

Україна має шанс стати не лише полем битви, а й полем формування нової етики війни — де швидкість не замінює людяність, а інновація служить захисту, а не лише перемозі.

Від Олена Василенко

Редакторка і автор новин та статей. Кіножурналістка та редакторка з великим досвідом. Закінчила факультет журналістики у КНУ. Працювала кореспондентом, а потім редактором у провідних виданнях. Відома своїми глибокими аналізами та рецензіями на нові фільми.